катаракта

катара́кта

-и, ж., мед.

Захворювання кришталика ока, що призводить до його помутніння і втрати зору.

|| Плівка, що утворюється на кришталику ока внаслідок такого захворювання.

Значення в інших словниках

1. катаракта — катара́кта іменник жіночого роду хвороба  Орфографічний словник української мови
2. катаракта — 1. (мед.) полуда, луда, див. більмо 2. див. каскада  Словник чужослів Павло Штепа
3. катаракта — КАТАРА́КТА, и, ж., мед. Захворювання кришталика ока, що призводить до його помутніння та втрати зору. Глаукома, катаракта, прогресуюча короткозорість – ось ті недуги, з якими хворі найчастіше звертаються до окулістів (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. катаракта — Пристрій для метання ядер  Словник застарілих та маловживаних слів
5. катаракта — катара́кта (від грец. καταρράκτης – водоспад) помутніння кришталика ока. Розвивається внаслідок порушення обміну речовин, при різних ушкодженнях кришталика, а також як ускладнення інших хвороб (напр., при глаукомі тощо). Іноді К. бувають природжені.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. катаракта — I скельне переривання в межах щільного рiчкового русла (напр., Нiлу); складається з витривалих щодо руйнівної дії води скель; спричинює виникнення вел., широких водоспадiв.  Універсальний словник-енциклопедія
7. катаракта — Катара́кта, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. катаракта — КАТАРА́КТА, и, ж., мед. Захворювання кришталика ока, що призводить до його помутніння та втрати зору; // Плівка, що утворюється на кришталику ока внаслідок такого захворювання. Чудодійний промінь [лазер] застосовують для випалювання катаракти (Наука.., 12, 1965, 39).  Словник української мови в 11 томах
9. катаракта — (лат. < грец. — скидання) 1. Античний водоспад, фонтан або каскад. 2. Грати, що стрімко опускаються у брамах середньовічних фортець (порівн. герса).  Архітектура і монументальне мистецтво