катафалк
КАТАФА́ЛК, а, ч.
1. Поховальна колісниця для труни.
Страшно і вдень їм сумних катафалків, чорної ризи, і ладану, й мар (Леся Українка);
Мене одягли в чорне й вели за катафалком під руки – з одного боку Лука, з другого тітка (В. Підмогильний);
Труну несли гімназисти на плечах, катафалка чи дрогів не було зовсім (Ю. Смолич).
2. Підвищення, на яке ставлять труну з покійним перед похованням.
Тітка Клавда заступила двері до зали, де споряджали катафалк (Ірина Вільде);
Домовину з покійником встановлено на ритуальному катафалку, закиданому живими квітами (Є. Гуцало);
Катафалк установили в гімназійному залі, і ми, учителі, стояли біля покійного по черзі в почесній варті (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)