катафалк
КАТАФА́ЛК, а, ч. Похоронна колісниця для труни.
Страшно і вдень їм сумних катафалків, чорної ризи, і ладану, й мар (Л. Укр., І, 1951, 249);
Труну несли гімназисти на плечах, катафалка чи дрогів не було зовсім (Смолич, II, 1958, 119).
Словник української мови (СУМ-11)