катер
КА́ТЕР, а, ч.
Невелике легке судно (парове, моторне чи веслове) перев. для недалекого плавання.
Маленький катер з дрібним і проникливим ляскотом виїздив за мол (Леся Українка);
Дніпро велично котить могутні хвилі, річкою снують катери, буксири, стоять коло берега баржі (Ю. Яновський);
Катер повільно й тихо відчалив од берега і, легко погойдуючись, став набирати швидкість (Є. Доломан);
Замовк мотор катера, угомонилася рiчкова хвиля пiд берегом – запахло зеленою цибулею, огiрками, домашньою ковбасою (В. Яворівський);
// Невеликий військовий корабель спеціального або допоміжного призначення.
Летять по морю торпедні катери, залишаючи за собою величезні піняві сліди (О. Довженко);
Біля входу в бухту з'явився сірий довгий есмінець у супроводі протичовнових катерів та підводних човнів (І. Росоховатський);
З Дувра й Кале вже мчали туди торпедні катери та есмінці й летіли ескадрильї військових літаків (Ю. Лісняк, пер. з тв. К. Чапека).
Словник української мови (СУМ-20)