катеринка
КАТЕРИ́НКА, и, ж., заст.
1. Невеликий механічний орга́н без клавіш у вигляді коробки з лямкою, що надівається на плече; шарманка ( у 1 знач.).
Стих гомін. Прислухаються, чути: катеринка грає, і багацько дитячих голосів кричать (А. Свидницький);
У двір ось увіходить голодранець якийсь з катеринкою, з хлопчиком. Зупинивсь перед вікнами, починає “Розлуки” (А. Тесленко);
Чорновусий румун грав на катеринці, а маленька мавпа кумедно танцювала (О. Донченко);
Тут крутилася під звуки катеринки карусель, високо вгору здіймалися гойдалки, продавали морозиво й насіння (Б. Антоненко-Давидович).
2. У царській Росії – кредитний білет вартістю сто карбованців із зображенням Катерини II.
– А я, бач, і прийшов попрохать, чи не позичив би ти мені катеринку? (М. Коцюбинський);
На столі лежали цілі паки царських катеринок (В. Кучер);
Вже дядьки неохоче беруть “миколаївські” – їм тепер давай срібло-золото або “катеринки” та “петрики” (М. Стельмах);
Гість задумливо дивився на купу “катеринок” і дрібних грошей, що лежали окремо (Б. Левін).
Словник української мови (СУМ-20)