катран
КАТРА́Н¹, у, ч., збірн.
Трав'яниста рослина степів або напівпустель родини хрестоцвітих, що має велике листя й багато білих квіток.
Та не цвіти білим цвітом, зелений катране (П. Чубинський);
Вона [мати] їде в степах, зажурена й висока, В озерах пирію, берізки і катрану (Т. Масенко);
Вночі з'явився іній на катранах, На стомленому цвіті диких рож (Д. Павличко);
Безлюдний степ шумів катраном і тирсою (Д. Білий).
КАТРА́Н², а, ч.
Промислова риба роду колючих акул із міцними колючками на спинних плавцях, із м'яса якої виготовляють балик, а з печінки одержують вітамін A.
Акула катран, також відома як колюча акула, є невеликим хижаком і єдиною акулою в Чорному морі (із журн.);
Жителям приморських, південних районів України полюбилися делікатеси з чорноморського катрана (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)