катран
КАТРА́Н¹, у, ч., збірн.
Трав'яниста рослина степів або напівпустель родини хрестоцвітих, що має велике листя й багато білих квіток.
Та не цвіти білим цвітом, зелений катране (П. Чубинський);
Вона [мати] їде в степах, зажурена й висока, В озерах пирію, берізки і катрану (Т. Масенко);
Вночі з'явився іній на катранах, На стомленому цвіті диких рож (Д. Павличко);
Безлюдний степ шумів катраном і тирсою (Д. Білий).
КАТРА́Н², а, ч.
Промислова риба роду колючих акул із міцними колючками на спинних плавцях, із м'яса якої виготовляють балик, а з печінки одержують вітамін A.
Акула катран, також відома як колюча акула, є невеликим хижаком і єдиною акулою в Чорному морі (із журн.);
Жителям приморських, південних районів України полюбилися делікатеси з чорноморського катрана (з газ.).
Значення в інших словниках
- катран — катра́н 1 іменник чоловічого роду, істота акула катра́н 2 іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
- катран — КАТРАН – КАТРЕН Катран1, -а. Надряд акул, які водяться в Тихому й Атлантичному океанах, у Чорному, Баренцовому та деяких інших морях. Катран2, -у. Вид однорічних і багаторічних трав родини хрестоцвітих. Катрен, -а. У поетиці – строфа з чотирьох рядків, що містить закінчену думку; чотиривірш. Літературне слововживання
- катран — I -у, ч., збірн. Рослина степів або напівпустель родини хрестоцвітих, що має велике листя й багато білих квіток. II -а, ч. Невелика акула, що живе в Чорному морі; колюча акула. Великий тлумачний словник сучасної мови
- катран — КАТРА́Н¹, у́, ч., збірн. (Crambe L.). Рослина степів або напівпустель родини хрестоцвітих, що має велике листя й багато білих квіток. Та не цвіти білим цвітом, зелений катране (Чуб. Словник української мови в 11 томах