катран
КАТРА́Н¹, у́, ч., збірн. (Crambe L.). Рослина степів або напівпустель родини хрестоцвітих, що має велике листя й багато білих квіток.
Та не цвіти білим цвітом, зелений катране (Чуб., V, 1874, 517);
Вона [мати] їде в степах, зажурена й висока, В озерах пирію, берізки і катрану (Мас., Сорок.., 1957, 28).
КАТРА́Н², а́, ч. Невелика акула, що живе в Чорному морі; колюча акула.
Словник української мови (СУМ-11)