катюга
КАТЮ́ГА, и, ч., зневажл.
Кат (у 1, 2 знач.).
Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла! – катюзі по заслузі (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядинців Єремії (О. Стороженко);
І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля (В. Симоненко);
Це вони [козаки-нетяги] благали буйного вітра визволити їх із тяжкої неволі, а тим часом катюги кували їм ще міцніші кайдани (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)