кахлі

КА́ХЛІ, ів, мн. (одн. ка́хель, хля, ч.; ка́хля, і, ж.).

Керамічні плитки для личкування печей, стін будівель і т. ін.

Піч була з зелених водолазьких кахлів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Піч і стіни до половини викладені бездоганною, сніжно-білою кахлею (Ірина Вільде);

Його будка тулилася в темному і вузькому закутку, викладеному кахлем (Б. Харчук);

Зелений кінь з надтріснутої кахлі копитом вдарив, заіржав і зник. Мій джура спить (Л. Костенко);

У Києві в XVII ст. переважали ліпні кахлі, политі зеленою або коричневою поливою (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. кахлі — -ів, мн. (одн. кахель, -хля, ч.; кахля, -і, ж.). Керамічні плитки для личкування печей, стін будівель і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кахлі — КА́ХЛІ, ів, мн. (одн. ка́хель, хля, ч.; ка́хля, і, ж.). Керамічні плитки для личкування печей, стін будівель і т. ін. Піч була з зелених водолазьких кахлів (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах