качка
КА́ЧКА¹, и, ж.
Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям; самиця качура.
Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (І. Котляревський);
Сіра качка, помітивши небезпеку, скрикнула і разом із каченятами дременула в траву (Є. Гуцало);
Цю грозу не забуду нiколи: з рiг корови стiкає в краплинах сонце. Босий батько заганяє качок у комору (М. Вінграновський);
Качки – водоплавні птахи, тому їх переважно розводять там, де поблизу є річка або ставок (з навч. літ.);
// Страва з м'яса цього птаха.
Думка про запашний борщ з пампушками, рум'яну качку з яблуками та солодкі пундики з компотом позбавляла його сил сперечатися (В. Нестайко);
– Так що у вас там, окрім пирогів з петрушкою? – Варенички, Стратоне Стратоновичу, ваша улюблена качка з яблуками (О. Чорногуз).
КА́ЧКА², и, ж., рідко.
Те саме, що хитави́ця 1.
Брудні хвилі безперестану підкидали шхуну, але звичні до качки рибалки не помічали її (М. Трублаїні);
На судні неспокійно. Величезна кільова качка (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)