качка
КА́ЧКА¹, и, ж. Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м’ясом, яйцями й пір’ям; самка качура.
Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91);
Па далекому плесі кахкала дика качка (Н.-Лев., II, 1956, 216);
Качки — водоплавні птахи, і їх розводять там, де поблизу є річка або ставок (Зоол., 1957, 130).
КА́ЧКА², и, ж., розм. Те саме, що хитави́ця.
На судні неспокійно. Величезна кільова качка (Довж., Зач. Десна, 1957, 425).
Словник української мови (СУМ-11)