каша
КА́ША, і, ж.
1. Страва з крупів, зварена на воді або молоці.
Вари воду, вода й буде – а вкинь круп, каша буде (Номис);
Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою: борщем, кашею, печеним поросям (Панас Мирний);
Повчіть, як треба вирощувати не голу кашу, а кашу напополам з рибою (О. Гончар);
Любить мати варити і всілякі капусняки – з грибами й без грибів, з кашею і без каші, а про різні юшки й говорити не доводиться (Є. Гуцало);
Відпочивальники тут часто смажили шашлики, а найвинахідливіші навіть варили справжню козацьку кашу – пшоняну, з м'ясом і салом, з березовим поліном, яке насправді встромляють в уже майже готову страву – для аромату (І. Андрусяк);
* Образно. Одне тільки хочу попросити: лікуй хворих, а в громадську кашу не лізь (Микита Чернявський).
2. перев. з означ., перен. Напіврідка маса, що своїм виглядом нагадує цю страву (про багно, сніг і т. ін.).
В затінках кріпив мороз, а проти сонця топився воском сніг, перетворювався в кашу, прогрузав мало не до самої землі (Ю. Збанацький);
Довго м'яв [Олекса] сніг ненадійними черевиками, що аж ніяк не були пристосовані до мокрої снігової каші та густого чорноземного місива (М. Руденко);
Під ногами хлюпала сніжна каша, розбовтана військами, що пройшли вночі (О. Сизоненко);
Падає сніг жовтавий, мов глина, Землю обліплює болото буре, Мерзне мерзенна каша в калюжах (Д. Павличко).
3. перен., розм. Безладна суміш чого-небудь.
В долині – каша. Вози, худоба і люди збилися в купу, од якої йде пара і пахне потом (М. Коцюбинський);
[Нагар:] Змішалось усе – люди, зброя – в криваву кашу (О. Корнійчук);
// в чому. Неясність, плутанина.
У сні завжди якась каша – все плутається й перескакує (В. Нестайко);
– Ох і каша в голові... Коли він малим не хотів їсти кашку, йому казку розповідали... (А. Кокотюха).
◇ Вари́ти / звари́ти ка́шу див. вари́ти;
В ка́шу вкипі́ти див. укипа́ти;
Да́ти (вси́пати, зада́ти) / дава́ти (задава́ти) бере́зової ка́ші див. дава́ти;
(1) Завари́лася / зава́рюється ка́ша:
а) почалася якась складна і клопітна, перев. неприємна справа.
Дивно, що й Кузьма Власович сполошився. Під вечір оце зайшов – пригнічений, винуватий якийсь. – Неприємна заварилася каша (Н. Тихий);
– Що в турків? – Заварюється каша. Французи піддають жару – бути війні! (М. Старицький);
б) зчинилася сварка, бійка, сталося цілковите безладдя.
– Така каша заварилася на полі бою (Ю. Яновський);
– Одного разу в Пауздорфі .. заварилася каша. Ми зразу ж тарах пляшкою у висячу лампу (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
– Тут у нас така крута каша заварюється! – Він перехилився через забороло і показав рукою вниз. – Поглянь! Ворота здригалися і тріщали (В. Малик);
Зава́рювати / завари́ти ка́шу (пи́во, ха́ле́пу) див. зава́рювати;
(2) Ка́ша ски́сла кому – кому-небудь не вдалося успішно здійснити свій план, свої наміри, задуми і т. ін.
– Ми йтимемо .. через усю .. Україну, і після кожного селища нас ставатиме більше .. – Тепер [нашим ворогам] .. каша скисла (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)