каша
Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.
Народна прикмета на добрий врожай.
Він не дасть собі в кашу наплювати.
Про чоловіка, який не дасть, щоб йому зробили шкоду.
Гречана каша сама себе хвалить.
Добру річ не треба хвалити.
Гречана каша — то матір наша, а хлібець житній — то батько рідний.
Приговорюють хлібороби, підкреслюючи важливість цих продуктів у своєму харчуванні.
Густенька каша, та не наша, а наш несолений куліш — як хочеш, так його і їж.
Їмо бідно і несмачно.
З ним каші не звариш.
Про людину, з якою нічого не можна зробити.
І каші не хочу, і по воду не піду.
Коли нічого не хочуть робити.
Хліб та каша — то їда наша.
Приказка хліборобів.
Густа каша дітей не розгонить.
Рідку кашу варуть бідні, щоб її більше було. Діти не лишають дім, як є доволі що їсти.
Казали бо батьки наші, що до шкварків треба каші.
Каша потребує багато омасти, щоб була смачна. До того діла треба багато матеріялу.
Наша каша, а борщ ваш.
Лихий, несправедливий поділ, бо каша вартніша, як борщ.
Наварив каші, тепер їж.
Наробив клопоту, тепер відповідай.
Не дам собі в кашу плювати.
Не позволю нікому надо мною верховодити.
Приповідки або українсько-народня філософія