каша
Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.
Народна прикмета на добрий врожай.
Він не дасть собі в кашу наплювати.
Про чоловіка, який не дасть, щоб йому зробили шкоду.
Гречана каша сама себе хвалить.
Добру річ не треба хвалити.
Гречана каша — то матір наша, а хлібець житній — то батько рідний.
Приговорюють хлібороби, підкреслюючи важливість цих продуктів у своєму харчуванні.
Густенька каша, та не наша, а наш несолений куліш — як хочеш, так його і їж.
Їмо бідно і несмачно.
З ним каші не звариш.
Про людину, з якою нічого не можна зробити.
І каші не хочу, і по воду не піду.
Коли нічого не хочуть робити.
Хліб та каша — то їда наша.
Приказка хліборобів.
Густа каша дітей не розгонить.
Рідку кашу варуть бідні, щоб її більше було. Діти не лишають дім, як є доволі що їсти.
Казали бо батьки наші, що до шкварків треба каші.
Каша потребує багато омасти, щоб була смачна. До того діла треба багато матеріялу.
Наша каша, а борщ ваш.
Лихий, несправедливий поділ, бо каша вартніша, як борщ.
Наварив каші, тепер їж.
Наробив клопоту, тепер відповідай.
Не дам собі в кашу плювати.
Не позволю нікому надо мною верховодити.
Значення в інших словниках
- каша — Дубо́ва каша: — каша з ячмінної крупи [1] Словник з творів Івана Франка
- каша — (страва з крупів) (з пшона) куліш, (з пшениці на Різдво) кутя, (з кукурудзи) мамалиґа, (з дрібних круп) лемішка. Словник синонімів Полюги
- каша — ка́ша іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каша — (з круп) круп'яник, (рідка) крупник, (яшна) лагоза, (з чистих зерен) кутя, (перлова) ж. шрапнель; (рідка маса) місиво, кваша; (суміш) мішанина, вінеґрета; (в голові) лемішка; П. хаос, розгардіяш, шарварок; ФР. заворуха, колотнеча <н. заварити кашу>. Словник синонімів Караванського
- каша — [каша] -ш'і, ор. -шеийу Орфоепічний словник української мови
- каша — -і, ж. 1》 Страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці. 2》 перев. з означ., перен. Напіврідка маса, що своїм виглядом нагадує цю страву (про багно, сніг тощо). 3》 перен., розм. Безладна суміш чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каша — КА́ША, і, ж. 1. Страва з крупів, зварена на воді або молоці. Вари воду, вода й буде – а вкинь круп, каша буде (Номис); Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою: борщем, кашею, печеним поросям (Панас Мирний); Повчіть... Словник української мови у 20 томах
- каша — ка́ша: ◊ дубова ка́ша → дубовий ◊ дубової ка́ші наїстися → дубовий Лексикон львівський: поважно і на жарт
- каша — І, ж., нарк. Листя конопель, зварене в молоці. Траву як завгодно використовують: і паровозом курять, і через бульбік, і кашу мутять і молоко варять. Словник сучасного українського сленгу
- каша — (-і) ж. 1. крим. Чай. СЖЗ, 51; ЯБМ, 1, 419. 2. нарк. Смажені коноплі. ПСУМС, 32. Словник жарґонної лексики української мови
- каша — бере́зова ка́ша (припа́рка), жарт. Різки́ для покарання. Як буде добре вчитись, то я їй і намисто, і серги, і перстень привезу, а як же ні, то привезу березової каші (Т. Шевченко). вари́ти ка́шу (ква́шу). 1. з ким. Фразеологічний словник української мови
- каша — КА́ША (густа страва з крупів, пшона, рису тощо); КУЛІ́Ш (рідка, перев. пшоняна страва); КУТЯ́ етн. (обрядова страва); КО́ЛИВО церк. (поминальна страва з пшениці, рису тощо); МАМАЛИ́ГА, ТОКА́Н діал., ГО́ЙДАНКА заст. Словник синонімів української мови
- каша — Ка́ша, -ші, -ші, -шею; ка́ші́, каш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- каша — КА́ША, і, ж. 1. Страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці. Вари воду, вода й буде — а вкинь круп, каша буде (Номис, 1864, № 5244); Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою: борщем, кашею, печеним поросям (Мирний, II... Словник української мови в 11 томах
- каша — Каша, -ші ж. 1) Каша. Борщ без каші вдовець. Канев. у. так і дурень каші наварить. Это всякій сдѣлаетъ. не дасть собі в кашу наплювати. Не дастъ собой помыкать. 2) березова каша. Розги. 3) Родъ игры въ мячъ. Чуб. IV. 43. КС. 1887. VI. 461. Словник української мови Грінченка