1. Словник української мови Грінченка

каша

Каша, -ші

ж.

1) Каша. Борщ без каші вдовець. Канев. у. так і дурень каші наварить. Это всякій сдѣлаетъ. не дасть собі в кашу наплювати. Не дастъ собой помыкать.

2) березова каша. Розги.

3) Родъ игры въ мячъ. Чуб. IV. 43. КС. 1887. VI. 461.

4) Пятая фигура при игрѣ въ мячъ, называемой стінка. КС. 1887. VI. 463. ум. кашка, кашечка. Горщечок кашечки. Грин. III. 657.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каша — Дубо́ва каша: — каша з ячмінної крупи [1] Словник з творів Івана Франка
  2. каша — (страва з крупів) (з пшона) куліш, (з пшениці на Різдво) кутя, (з кукурудзи) мамалиґа, (з дрібних круп) лемішка. Словник синонімів Полюги
  3. каша — ка́ша іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. каша — (з круп) круп'яник, (рідка) крупник, (яшна) лагоза, (з чистих зерен) кутя, (перлова) ж. шрапнель; (рідка маса) місиво, кваша; (суміш) мішанина, вінеґрета; (в голові) лемішка; П. хаос, розгардіяш, шарварок; ФР. заворуха, колотнеча <н. заварити кашу>. Словник синонімів Караванського
  5. каша — [каша] -ш'і, ор. -шеийу Орфоепічний словник української мови
  6. каша — -і, ж. 1》 Страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці. 2》 перев. з означ., перен. Напіврідка маса, що своїм виглядом нагадує цю страву (про багно, сніг тощо). 3》 перен., розм. Безладна суміш чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. каша — КА́ША, і, ж. 1. Страва з крупів, зварена на воді або молоці. Вари воду, вода й буде – а вкинь круп, каша буде (Номис); Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою: борщем, кашею, печеним поросям (Панас Мирний); Повчіть... Словник української мови у 20 томах
  8. каша — ка́ша: ◊ дубова ка́ша → дубовий ◊ дубової ка́ші наїстися → дубовий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. каша — Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай. Народна прикмета на добрий врожай. Він не дасть собі в кашу наплювати. Про чоловіка, який не дасть, щоб йому зробили шкоду. Гречана каша сама себе хвалить. Добру річ не треба хвалити. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. каша — І, ж., нарк. Листя конопель, зварене в молоці. Траву як завгодно використовують: і паровозом курять, і через бульбік, і кашу мутять і молоко варять. Словник сучасного українського сленгу
  11. каша — (-і) ж. 1. крим. Чай. СЖЗ, 51; ЯБМ, 1, 419. 2. нарк. Смажені коноплі. ПСУМС, 32. Словник жарґонної лексики української мови
  12. каша — бере́зова ка́ша (припа́рка), жарт. Різки́ для покарання. Як буде добре вчитись, то я їй і намисто, і серги, і перстень привезу, а як же ні, то привезу березової каші (Т. Шевченко). вари́ти ка́шу (ква́шу). 1. з ким. Фразеологічний словник української мови
  13. каша — КА́ША (густа страва з крупів, пшона, рису тощо); КУЛІ́Ш (рідка, перев. пшоняна страва); КУТЯ́ етн. (обрядова страва); КО́ЛИВО церк. (поминальна страва з пшениці, рису тощо); МАМАЛИ́ГА, ТОКА́Н діал., ГО́ЙДАНКА заст. Словник синонімів української мови
  14. каша — Ка́ша, -ші, -ші, -шею; ка́ші́, каш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. каша — КА́ША, і, ж. 1. Страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці. Вари воду, вода й буде — а вкинь круп, каша буде (Номис, 1864, № 5244); Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою: борщем, кашею, печеним поросям (Мирний, II... Словник української мови в 11 томах