1. Словник української мови в 11 томах

каша

КА́ША, і, ж.

1. Страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці.

Вари воду, вода й буде — а вкинь круп, каша буде (Номис, 1864, № 5244);

Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою: борщем, кашею, печеним поросям (Мирний, II, 1954, 224);

Як відомо, сама себе хвалить тільки гречана каша (Вишня, І, 1956, 304).

◊ Да́ти (вси́пати і т. ін.) бере́зової ка́ші див. бере́зовий;

Завари́лася ка́ша — почалася якась складна й клопітна або неприємна справа.

— Через отой мундир і вся каша заварилася (Баш, На землі.., 1957, 75);

Завари́ти ка́шу — затіяти складну й клопітну справу або справу, що загрожує неприємними наслідками.

Прокіп заварив таку кашу, з якої, мабуть, не вийти цілим ні йому, ні.. дочці його (Дмит., Наречена, 1959, 68);

Ка́ші не зва́риш (не зва́рите) див. звари́ти¹;

Ка́ші про́сить (про́сять), жарт., рідко — те саме, що Ї́сти про́сить (про́сять) ( див. ї́сти).

Він дав Дикунові свою стару кирею і майже нові чоботи, бо козакове взуття вже давно просило каші (Добр., Очак. розмир, 1965, 92);

Ма́ло [ще] ка́ші з’їв (з’ї́ла) див. зїда́ти;

Не дава́ти (не да́ти) наплюва́ти собі́ в ка́шу — не дозволяти комусь, не допускати нехтувати себе або безкарно шкодити собі.

— Ці [Павло та Варвара] не дадуть наплювати собі в кашу. Бравий народ (Кир., Вибр., 1960, 287);

Покуштува́ти (скуштува́ти) бере́зової ка́ші — бути побитим, дістати прочухана.

2. перев. з означ., перен. Напіврідка маса, що своїм виглядом нагадує цю страву (про багно, сніг тощо).

В затінках кріпив мороз, а проти сонця топився воском сніг, перетворювався в кашу, прогрузав мало не до самої землі (Збан., Сеспель, 1961, 328);

Довго м’яв [Олекса] сніг ненадійними черевиками, що аж ніяк не були пристосовані до мокрої снігової каші та густого чорноземного місива (Руд., Остання шабля, 1959, 288).

3. перен., розм. Безладна суміш чого-небудь.

В долині — каша. Вози, худоба і люди збилися в купу, од якої йде пара і пахне потом (Коцюб., II, 1955, 240);

[Нагар:] Змішалось усе — люди, зброя — в криваву кашу (Корн., І, 1955, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каша — Дубо́ва каша: — каша з ячмінної крупи [1] Словник з творів Івана Франка
  2. каша — (страва з крупів) (з пшона) куліш, (з пшениці на Різдво) кутя, (з кукурудзи) мамалиґа, (з дрібних круп) лемішка. Словник синонімів Полюги
  3. каша — ка́ша іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. каша — (з круп) круп'яник, (рідка) крупник, (яшна) лагоза, (з чистих зерен) кутя, (перлова) ж. шрапнель; (рідка маса) місиво, кваша; (суміш) мішанина, вінеґрета; (в голові) лемішка; П. хаос, розгардіяш, шарварок; ФР. заворуха, колотнеча <н. заварити кашу>. Словник синонімів Караванського
  5. каша — [каша] -ш'і, ор. -шеийу Орфоепічний словник української мови
  6. каша — -і, ж. 1》 Страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці. 2》 перев. з означ., перен. Напіврідка маса, що своїм виглядом нагадує цю страву (про багно, сніг тощо). 3》 перен., розм. Безладна суміш чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. каша — КА́ША, і, ж. 1. Страва з крупів, зварена на воді або молоці. Вари воду, вода й буде – а вкинь круп, каша буде (Номис); Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою: борщем, кашею, печеним поросям (Панас Мирний); Повчіть... Словник української мови у 20 томах
  8. каша — ка́ша: ◊ дубова ка́ша → дубовий ◊ дубової ка́ші наїстися → дубовий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. каша — Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай. Народна прикмета на добрий врожай. Він не дасть собі в кашу наплювати. Про чоловіка, який не дасть, щоб йому зробили шкоду. Гречана каша сама себе хвалить. Добру річ не треба хвалити. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. каша — І, ж., нарк. Листя конопель, зварене в молоці. Траву як завгодно використовують: і паровозом курять, і через бульбік, і кашу мутять і молоко варять. Словник сучасного українського сленгу
  11. каша — (-і) ж. 1. крим. Чай. СЖЗ, 51; ЯБМ, 1, 419. 2. нарк. Смажені коноплі. ПСУМС, 32. Словник жарґонної лексики української мови
  12. каша — бере́зова ка́ша (припа́рка), жарт. Різки́ для покарання. Як буде добре вчитись, то я їй і намисто, і серги, і перстень привезу, а як же ні, то привезу березової каші (Т. Шевченко). вари́ти ка́шу (ква́шу). 1. з ким. Фразеологічний словник української мови
  13. каша — КА́ША (густа страва з крупів, пшона, рису тощо); КУЛІ́Ш (рідка, перев. пшоняна страва); КУТЯ́ етн. (обрядова страва); КО́ЛИВО церк. (поминальна страва з пшениці, рису тощо); МАМАЛИ́ГА, ТОКА́Н діал., ГО́ЙДАНКА заст. Словник синонімів української мови
  14. каша — Ка́ша, -ші, -ші, -шею; ка́ші́, каш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. каша — Каша, -ші ж. 1) Каша. Борщ без каші вдовець. Канев. у. так і дурень каші наварить. Это всякій сдѣлаетъ. не дасть собі в кашу наплювати. Не дастъ собой помыкать. 2) березова каша. Розги. 3) Родъ игры въ мячъ. Чуб. IV. 43. КС. 1887. VI. 461. Словник української мови Грінченка