кашкетик
КАШКЕ́ТИК, а, ч.
Зменш. до кашке́т.
Зняв [Яків ] з голови свій кашкетик (С. Васильченко);
Діти рядочками стояли обабіч діда й баби, у парадних кашкетиках і чобітках (І. Багряний);
Ми позривали кашкетики, а Микола одійшов від пролому, забився в найтемніший куток (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)