кашкет

КАШКЕ́Т, а, ч.

Чоловічий головний убір із козирком.

Застьобував [Рудий] свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами .. та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (М. Коцюбинський);

Дідусь у чорному кашкеті залізничника перехопив мій здивований погляд і махнув на те запустіння рукою (М. Бажан);

Він, кашляючи, підвівся, взяв кашкет, пішов до дверей (А. Шиян);

Полюбляв чоботи з високими підборами та завжди натягав кашкет аж на брови (М. Сиротюк);

Доля під виглядом міліцейського кашкета піднімалася сходами так повільно, що Сідалковському хотілося вигукнути, за що тому гроші платять (О. Чорногуз).

Значення в інших словниках

1. кашкет — (головний убір) картуз, (з м'яким козирком) кепі, кепка.  Словник синонімів Полюги
2. кашкет — кашке́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. кашкет — див. КАРТУЗ.  Словник синонімів Караванського
4. кашкет — [кашкет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
5. кашкет — -а, ч. Чоловічий головний убір із козирком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кашкет — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О.  Словник синонімів української мови
7. кашкет — Кашке́т, -та; -ке́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кашкет — КАШКЕ́Т, а, ч. Чоловічий головний убір із козирком. Застьобував [Рудий] свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами ..та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах