кашкет

КАШКЕ́Т, а, ч. Чоловічий головний убір із козирком.

Застьобував [Рудий] свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами ..та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Коцюб., І, 1955, 138);

Він, кашляючи, підвівся, взяв кашкет, пішов до дверей (Шиян, Баланда, 1957, 59).

Зало́млювати (заломи́ти) кашке́та див. зало́млювати.

Значення в інших словниках

1. кашкет — (головний убір) картуз, (з м'яким козирком) кепі, кепка.  Словник синонімів Полюги
2. кашкет — кашке́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. кашкет — див. КАРТУЗ.  Словник синонімів Караванського
4. кашкет — [кашкет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
5. кашкет — -а, ч. Чоловічий головний убір із козирком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кашкет — КАШКЕ́Т, а, ч. Чоловічий головний убір із козирком. Застьобував [Рудий] свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами .. та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (М.  Словник української мови у 20 томах
7. кашкет — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О.  Словник синонімів української мови
8. кашкет — Кашке́т, -та; -ке́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)