кашкетник
КАШКЕ́ТНИК, а, ч., рідко.
1. Той, хто виготовляє кашкети.
До працівників редакції та друкарні згодом приєдналися робітники артілі кашкетників, транспортники та інші (з мемуарної літ.).
2. розм. Представник незвичайної християнської релігійної громади, в якій усі її члени від малого до старого носять кашкети.
Кашкетники в аскетичних умовах життя та побуту проживають на Львівщині, в селах Бучацького району (із журн.);
Діти кашкетників змалечку навчені працювати (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)