кваліфікувати
КВАЛІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. що і без прям. дод., книжн. Оцінювати, визначати якість чого-небудь; характеризувати предмет, відносити його до певної групи, певного класу, розряду і т. ін.
Процес заміни іншомовного слова своїм корінним ніяк не можна кваліфікувати взагалі як регресивне явище (М. Рильський);
– Заплутаного чогось, тобто складного, як ви кваліфікуєте, у вашій справі немає (Іван Ле);
Він почувався старшим другом і навчителем, і вимагав ще більшої одвертості, і з перших же днів оцінював і кваліфікував всі її вчинки, не розуміючи, що передає куті меду (О. Іваненко);
Я ніколи не кваліфікував Лорну як об'єкт, що здатен викликати страх: до цього наші стосунки були винятково нейтральними (Любко Дереш).
2. кого, що. Визначати ступінь придатності, підготовленості до якого-небудь виду праці.
Кваліфікувати випускників технікуму.
3. кого. Давати кому-небудь кваліфікацію (у 3 знач.).
Будемо будувати, разом вчитись і кваліфікувати робочу силу (Г. Коцюба).
Словник української мови (СУМ-20)