кваліфікувати

КВАЛІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.

1. що і без прям. дод., книжн. Оцінювати, визначати якість чого-небудь; характеризувати предмет, відносити його до певної групи, певного класу, розряду і т. ін.

Процес заміни іншомовного слова своїм корінним ніяк не можна кваліфікувати взагалі як регресивне явище (М. Рильський);

– Заплутаного чогось, тобто складного, як ви кваліфікуєте, у вашій справі немає (Іван Ле);

Він почувався старшим другом і навчителем, і вимагав ще більшої одвертості, і з перших же днів оцінював і кваліфікував всі її вчинки, не розуміючи, що передає куті меду (О. Іваненко);

Я ніколи не кваліфікував Лорну як об'єкт, що здатен викликати страх: до цього наші стосунки були винятково нейтральними (Любко Дереш).

2. кого, що. Визначати ступінь придатності, підготовленості до якого-небудь виду праці.

Кваліфікувати випускників технікуму.

3. кого. Давати кому-небудь кваліфікацію (у 3 знач.).

Будемо будувати, разом вчитись і кваліфікувати робочу силу (Г. Коцюба).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кваліфікувати — кваліфікува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кваліфікувати — Характеризувати, визначати; (дії) розцінювати, давати оцінку. Словник синонімів Караванського
  3. кваліфікувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 книжн. Оцінювати, визначати якість чого-небудь; характеризувати предмет, відносити його до певної групи, певного класу, розряду тощо. 2》 Визначати ступінь придатності, підготовленості до якого-небудь виду праці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кваліфікувати — Оцінювати, оцінити, пооцінювати, переоцінювати, переоцінити, попереоцінювати, розцінювати, розцінити, порозцінювати, визначувати, визначати, визначити, повизначувати, зазначувати, зазначати, позазначувати, позначувати, позначити, призначувати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. кваліфікувати — кваліфікува́ти 1. Перевіряти кваліфікацію, ступінь фахової підготовки когось. 2. Оцінювати, визначати внутрішні якості чогось. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кваліфікувати — Кваліфікува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кваліфікувати — КВАЛІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. книжн. Оцінювати, визначати якість чого-небудь; характеризувати предмет, відносити його до певної групи, певного класу, розряду тощо. Словник української мови в 11 томах
  8. кваліфікувати — рос. квалифицировать 1. Характеризувати, належати за ознаками, якістю до певної категорії, групи. 2. Визначати ступінь фахової (спеціальної) підготовки (кваліфікації) когось до певної праці. 3. Оцінювати, визначати, стверджувати якості, дії когось, чогось. Eкономічна енциклопедія