квасниця
КВАСНИ́ЦЯ¹, і, ж.
Жін. до квасни́к 1.
Огрядна квасниця сиділа біля діжки з квасом під деревами парку (із журн.).
КВАСНИ́ЦЯ², і, ж., розм.
1. Дика яблуня.
Ой зацвіли в саду вишні, зацвіли квасниці (з народної пісні);
Вилізу я на яблінку [яблуньку], на тоту квасницю, Взяли мене люде в зуби та через дурницю (з народної пісні).
2. перев. мн. Яблука з цього дерева.
Носив перше солоденькі [яблука], а послі [потім] квасниці (П. Чубинський);
Звари квасниць із медом, щоб було чим звогчити просохле горло (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)