квасниця

квасни́ця

I -і.

Жін. до квасник.

II -і, ж., розм., рідко.

1》 Дика яблуня.

2》 перев. мн. Яблука з цього дерева.

Значення в інших словниках

1. квасниця — квасни́ця 1 іменник жіночого роду, істота жінка, яка готує або продає квас квасни́ця 2 іменник жіночого роду дика яблуня; яблука з неї рідко  Орфографічний словник української мови
2. квасниця — КВАСНИ́ЦЯ¹, і, ж. Жін. до квасни́к 1. Огрядна квасниця сиділа біля діжки з квасом під деревами парку (із журн.). КВАСНИ́ЦЯ², і, ж., розм. 1. Дика яблуня.  Словник української мови у 20 томах
3. квасниця — КИСЛИ́ЦЯ (дика яблуня; дуже кислий її плід), КВАСНИ́ЦЯ розм. Давно обсипався цвіт з груш і кислиць (О. Донченко); Лиш слинку з голоду ковтали, Як хочеться кому кислиць (І. Котляревський); Ой зацвіли в саду вишні, зацвіли квасниці (пісня).  Словник синонімів української мови
4. квасниця — КВАСНИ́ЦЯ¹, і, ж. Жін. до квасни́к. КВАСНИ́ЦЯ², і, ж., розм., рідко. 1. Дика яблуня. Ой зацвіли в саду вишні, зацвіли квасниці (Україна.., І, 1960, 85). 2. перев. мн. Яблука з цього дерева. Носив перше солоденькі [яблука], а послі [потім] квасниці (Чуб., V, 1874, 122).  Словник української мови в 11 томах
5. квасниця — Квасниця, -ці ж. 1) Дикое яблоко. Носив хлопець молоденький до дівчини ябка, носив перше солоденькі, а послі квасниці. Чуб. V. 122. 2) = гуслянка.  Словник української мови Грінченка