квачик
КВА́ЧИК, а, ч.
Зменш. до квач 1.
Цей, ні слова не сказавши, махнув у столярню і вніс .. сирвасер у пляшечці з квачиком (А. Свидницький);
Нарізали смужок паперу, щоб склеїти всю конструкцію, скрутили квачика мазати смужки клеєм (В. Собко);
Поміж голобель на кілках тину висіли великі юхтові чоботи, біля них стояв босий кучер Охрім і мастив їх квачиком (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)