кваша
КВА́ША, і, ж.
1. Страва з гречаного або житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю.
Раз наймички, не спитавши Онисі, запарили собі квашу й поставили горщик скраю на печі (І. Нечуй-Левицький);
У меню .. з'явились гречаники, гречані пампушки.., лемішка, кваша та інші страви (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Уже Вулкан розм'як, як кваша (І. Котляревський);
// перен., розм. Про що-небудь розмокле, схоже на цю страву.
Все .. змішалося в чорну й липку квашу (А. Головко);
Під час штормів мул розбовтується, судна брьохаються в густій кваші, канали, прокладені з таким трудом, зникають, знов доводиться місяцями працювати земснарядам (П. Загребельний);
Кілька наметів таки вціліло. Відкинуті наузбіч, у квашу почорнілого снігу, стоять, як погаслі сопки (Л. Костенко).
2. перен., зневажл. Про нерішучу, кволу, безхарактерну людину.
[Мотря:] Ну вже ж і парубок: кваша якась, а не парубок! (М. Кропивницький);
– Коли ти боєць, а не кваша, тоді інша справа (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)