квестор
КВЕ́СТОР, а, ч.
1. іст. У Стародавньому Римі – службова особа – помічник консулів у фінансових, судових, адміністративних справах.
Легати, квестори й військові трибуни сперечалися до пізньої ночі, кожен пропонував чекати тут підходу Аттіли, Ецій же не погоджувався приставати на таку пораду (І. Білик).
2. У парламентах деяких країн – посадова особа, яка бере участь в організації парламентської роботи.
У Франції квестори відіграють значну роль: вони керують діяльністю адміністративних і фінансових служб парламенту. В інших країнах це переважно молоді депутати, які допомагають підтримувати порядок у залі і здійснювати підрахунок голосів (з наук.-попул. літ.).
3. В Італії – поліцейський чиновник.
У сучасній Італії квестор – вище поліцейське звання. Він очолює державну поліцію в провінції (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)