квоктання
КВОКТА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. квокта́ти і звуки, утворювані цією дією.
Сірко ворухнувся, склав трубочкою губи, і з них злетів тихий переливчатий свист, дуже схожий на квоктання чомги (Ю. Мушкетик);
Прохолодну ранкову тишу порушує тільки сите квоктання дроздів на кораловій горобині в гущавині саду (Валерій Шевчук);
Аж ось розляглось, наближалось хутко якесь немовби квоктання і щось недалеко від берега шелеснуло по воді, кинувши догори цілий сніп з бризок (М. Старицький);
З шумливого, різношерстого натовпу виривається квоктання якоїсь старої пані (П. Колесник);
Вони [монголи] швидко вихопилися нагору і з глухим, грізним квоктанням – кху-кху! – ринули до Золотих воріт (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)