квоктання
КВОКТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. квокта́ти та звуки, утворювані цією дією.
Аж ось розляглось, наближалось хутко якесь немовби квоктання (Стар., Облога.., 1961, 49);
Утримання їх [індичок] на пасовищі.. запобігає масовому їх квоктанню (Соц. твар., 2, 1956, 46);
З шумливого, різношерстого натовпу виривається квоктання якоїсь старої пані (Кол., На фронті.., 1959, 34).
Словник української мови (СУМ-11)