квоктання
КВОКТА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. квокта́ти і звуки, утворювані цією дією.
Сірко ворухнувся, склав трубочкою губи, і з них злетів тихий переливчатий свист, дуже схожий на квоктання чомги (Ю. Мушкетик);
Прохолодну ранкову тишу порушує тільки сите квоктання дроздів на кораловій горобині в гущавині саду (Валерій Шевчук);
Аж ось розляглось, наближалось хутко якесь немовби квоктання і щось недалеко від берега шелеснуло по воді, кинувши догори цілий сніп з бризок (М. Старицький);
З шумливого, різношерстого натовпу виривається квоктання якоїсь старої пані (П. Колесник);
Вони [монголи] швидко вихопилися нагору і з глухим, грізним квоктанням – кху-кху! – ринули до Золотих воріт (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квоктання — квокта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- квоктання — -я, с. Дія за знач. квоктати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квоктання — КВОКТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. квокта́ти та звуки, утворювані цією дією. Аж ось розляглось, наближалось хутко якесь немовби квоктання (Стар., Облога.., 1961, 49); Утримання їх [індичок] на пасовищі.. запобігає масовому їх квоктанню (Соц. твар. Словник української мови в 11 томах