квоктуха
КВОКТУ́ХА, и, ж., розм.
Те саме, що кво́чка 1.
Усе це – і плескіт цинкового відра в похмурім криничнім провалі, і бабусі з обличчями святих, і квоктуха з ясно-жовтими колобочками курчат – було сповнене для мене зворушливої первісної чарівності (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)