кволенький

КВО́ЛЕНЬКИЙ, а, е.

Зменш.-пестл. до кво́лий.

– Покійниця була теж кволенька... (Марко Вовчок);

Дитинка народилася маленька й кволенька, не сподівалися, що вона й виживе (Л. Первомайський);

Теплилась надія, та кволенька, така боязка – все труситься: а спізнимось, а інші надійдуть – понаймаються? (А. Головко);

У підсліпуватому вікні щось майнуло біле, ніби звідти, з середини хати, мертву пустку осяяло кволеньке світло життя (А. Михайленко).

Значення в інших словниках

1. кволенький — кво́ленький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кволенький — -а, -е. Зменш.-пестл. до кволий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кволенький — КВО́ЛЕНЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до кво́лий. — Покійниця була теж кволенька… (Вовчок, VI, 1956, 246); Дитинка народилася маленька й кволенька, не сподівалися, що вона й виживе (Перв.  Словник української мови в 11 томах