кволенький
КВО́ЛЕНЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до кво́лий.
— Покійниця була теж кволенька… (Вовчок, VI, 1956, 246);
Дитинка народилася маленька й кволенька, не сподівалися, що вона й виживе (Перв., Дикий мед, 1963, 92);
Теплилась надія, та кволенька, така боязка — все труситься: а спізнимось, а інші надійдуть — понаймаються? (Головко, І, 1957, 124).
Словник української мови (СУМ-11)