кворум
КВО́РУМ, у, ч., юр.
Установлена законом, статутом або постановою певної організації найменша кількість членів, присутність яких є необхідною умовою для відкриття засідання чи зборів і визнання їх рішень правочинними.
– Кажеш, перенесли засідання на завтра. Та не буде його. Зірвуть. О, Гудзій – це хитрий лис! Думаєш, він уже не дав вказівки своїм депутатам не з'являтися завтра? От і не буде кворуму (А. Головко);
Афінам потрібен кворум згідних приватних кредиторів на списання боргу для отримання чергового пакета допомоги міжнародних фінансових інституцій (із журн.);
Депутати продовжили розгляд і обговорення питань порядку денного, однак голосувати вирішили пізніше, коли буде кворум у сесійній залі (з газ.);
Запропоновано більш прозорі, демократичні та відкриті засади організації діяльності виборчих комісій – підвищено вимоги до кворуму на засіданнях (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)