квінтет
КВІНТЕ́Т, у, ч.
1. Музичний твір для п'яти інструментів або голосів.
Виникла низка творів з яскраво вираженою тенденцією до жанрової мутації. Це фортепіанний струнний квінтет і камерно-інструментальна соната (з наук. літ.).
2. муз. Група, гурт із п'яти виконавців (співаків або музикантів).
Найчастіше до інструментальних ансамблів входили духова й струнна групи: флейта, кларнет, труба, валторна, тромбон і струнний квінтет (з наук. літ.);
Відома пісня групи “Бітлз” була написана як пародія на рок-стандарт Чака Беррі п'ятдесятих років. Але аранжування було запозичено в каліфорнійського квінтету “Біч бойз” (із журн.);
Нова робота квінтету, який склався спонтанно, заснована на поемі В. Хлєбникова і створена на стику академічного авангарду та імпровізаційного джазу (з газ.).
3. перен. Група з п'яти людей, які виконують разом певну роботу, завдання і т. ін.
Квінтети арбітрів будуть працювати завжди разом. Також їм буде допомагати один фахівець – їхній колишній колега (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)