1. Словник української мови у 20 томах

квінтет

КВІНТЕ́Т, у, ч.

1. Музичний твір для п'яти інструментів або голосів.

Виникла низка творів з яскраво вираженою тенденцією до жанрової мутації. Це фортепіанний струнний квінтет і камерно-інструментальна соната (з наук. літ.).

2. муз. Група, гурт із п'яти виконавців (співаків або музикантів).

Найчастіше до інструментальних ансамблів входили духова й струнна групи: флейта, кларнет, труба, валторна, тромбон і струнний квінтет (з наук. літ.);

Відома пісня групи “Бітлз” була написана як пародія на рок-стандарт Чака Беррі п'ятдесятих років. Але аранжування було запозичено в каліфорнійського квінтету “Біч бойз” (із журн.);

Нова робота квінтету, який склався спонтанно, заснована на поемі В. Хлєбникова і створена на стику академічного авангарду та імпровізаційного джазу (з газ.).

3. перен. Група з п'яти людей, які виконують разом певну роботу, завдання і т. ін.

Квінтети арбітрів будуть працювати завжди разом. Також їм буде допомагати один фахівець – їхній колишній колега (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квінтет — квінте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. квінтет — -у, ч. 1》 Група, ансамбль із п'яти виконавців (співаків або музикантів). 2》 Музичний твір для п'яти інструментів або голосів. 3》 перен. Про групу людей (перев. спортсменів) у кількості п'яти осіб, котрі виконують яке-небудь загальне завдання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. квінтет — П'ятка, п'ятірко Словник чужослів Павло Штепа
  4. квінтет — (від лат. quintus — п’ятий) — 1. Ансамбль з п’яти виконавців — співаків або інструменталістів. За складом К. може бутиоднорідним (5 струнних смичкових, 5 дерев’яних духових, 5 мідних духових тощо) і мішаним (смичкові з духовими... Словник-довідник музичних термінів
  5. квінтет — квінте́т (італ. quintetto, від лат. quintus – п’ятий) ансамбль з п’яти виконавців, а також музичний твір для п’яти інструментів. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. квінтет — Ансамбль із 5 музичних виконавців, напр., струнний к. (також група струнних інструментів у симфонічному оркестрі), фортепіанний к. (струнний квартет і фортепіано); також твір для такого ансамблю. Універсальний словник-енциклопедія
  7. квінтет — КВІНТЕ́Т, у, ч. 1. Група, ансамбль із п’яти виконавців (співаків або музикантів). Найчастіше це були інструментальні ансамблі, до складу яких входили духова й струнна групи: флейта, кларнет, труба, валторна, тромбон і струнний квінтет (Укр. клас. Словник української мови в 11 томах