1. Словник-довідник музичних термінів

квінтет

(від лат. quintus — п’ятий) — 1. Ансамбль з п’яти виконавців — співаків або інструменталістів. За складом К. може бутиоднорідним (5 струнних смичкових, 5 дерев’яних духових, 5 мідних духових тощо) і мішаним (смичкові з духовими, дерев’яні духові з арфою тощо). Найбільш поширені такі К.: струнний смичковий (квартет смичкових з подвоєним альтом або віолончеллю), фортепіанний (струнний квартет і фортепіано). 2. Музичний твір для п’яти виконавців. До зразків належать К. Й.Гайдна, В.А. Моцарта, Й.Брамса, С.Танеєва, Ф.Шуберта, Д.Шостаковича, Р.Шумана та ін., написані, як правило, у формі сонатного циклу. Вокальний К. може бути частиною опери, ораторії, кантати. 3. Струнна смичкова група симфонічного оркестру (перші та другі скрипки, альти, віолончелі, контрабаси).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квінтет — квінте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. квінтет — -у, ч. 1》 Група, ансамбль із п'яти виконавців (співаків або музикантів). 2》 Музичний твір для п'яти інструментів або голосів. 3》 перен. Про групу людей (перев. спортсменів) у кількості п'яти осіб, котрі виконують яке-небудь загальне завдання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. квінтет — П'ятка, п'ятірко Словник чужослів Павло Штепа
  4. квінтет — КВІНТЕ́Т, у, ч. 1. Музичний твір для п'яти інструментів або голосів. Виникла низка творів з яскраво вираженою тенденцією до жанрової мутації. Це фортепіанний струнний квінтет і камерно-інструментальна соната (з наук. літ.). 2. муз. Словник української мови у 20 томах
  5. квінтет — квінте́т (італ. quintetto, від лат. quintus – п’ятий) ансамбль з п’яти виконавців, а також музичний твір для п’яти інструментів. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. квінтет — Ансамбль із 5 музичних виконавців, напр., струнний к. (також група струнних інструментів у симфонічному оркестрі), фортепіанний к. (струнний квартет і фортепіано); також твір для такого ансамблю. Універсальний словник-енциклопедія
  7. квінтет — КВІНТЕ́Т, у, ч. 1. Група, ансамбль із п’яти виконавців (співаків або музикантів). Найчастіше це були інструментальні ансамблі, до складу яких входили духова й струнна групи: флейта, кларнет, труба, валторна, тромбон і струнний квінтет (Укр. клас. Словник української мови в 11 томах