квінтесенція
КВІНТЕСЕ́НЦІЯ, ї, ж.
Основа, суть чого-небудь; найсуттєвіше, найголовніше.
Квінтесенція тієї розмови така: партія має одну генеральну лінію, але у практиці може міняти тактику і методи боротьби (Ірина Вільде);
Сотні розмов проведе із різними людьми син сільського вчителя, і присниться йому квінтесенція передуманого і перебаченого (С. Процюк);
Юрко встав і пішов геть. Далі від цієї квінтесенції театру абсурду (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)