квітник
КВІТНИ́К, а́, ч.
1. Ділянка в саду, парку, біля будинку і т. ін., на якій ростуть квіти.
Квітник в садку був і справді гарний (І. Нечуй-Левицький);
Вище грядок розкидався квітник, повний яскравих квітів (Н. Кобринська);
Потрібно щось робити з подвір'ям. Треба хоч квітники поробити, розбити на клумби, щоб хоч менше бур'яну було (М. Івченко);
Іван Кирилович дуже любить квіти .. У нього біля сільської лікарні чудесний квітник: там і гладіолуси, і братки, і айстри, і жоржини, і левкої, і гвоздики (Остап Вишня);
Марія принесла від сусідки цибулини жоржин і перекопала квітник (В. Дрозд).
2. кого, чого, перен. Про групу людей, які відзначаються красою, молодістю і т. ін. (перев. про жінок, дітей).
Було темно, проте було помітно, що там стояв цілий квітник дівчат (С. Васильченко);
Досвідчені митці, диригенти, режисери, концертмейстери невтомно викохують цей прекрасний квітник талантів [творчу молодь] (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)