квітничок
КВІТНИЧО́К, чка́, ч.
Зменш.-пестл. до квітни́к 1.
– Прошу, прошу, заходьте, – запросив він, широко відчинивши хвіртку квітничка (Д. Бузько);
Перед будинком розстилався невеличкий квітничок (Ю. Смолич);
З кожного двору від віконня висвічували барвисто квітнички; мак жарів, соняшники палахкотіли яскравіші, ніж ткання на ризах, дивина здіймалася, зоріючи м'якими квітами (В. Барка);
* У порівн. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)