кеб
КЕБ, а, ч.
1. іст. У Британії до початку XX ст. – найманий однокінний екіпаж.
– З поїзда я вскочив у кеб, а з кеба попрямував до “Шотландії”, де замовив собі ще з Парижа каюту (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
2. У США – автомобіль-таксі.
Наразі міський таксопарк налічує близько 13 тисяч знаменитих жовтих кебів, які є одним із головних символів Нью-Йорка (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)