кебетливий
КЕБЕ́ТЛИВИЙ, а, е, розм.
Здібний, умілий; розумний.
Дуже кебетлива дитина (Сл. Б. Грінченка);
Діяв там однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського – кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко);
– А так, – погодився Драгожил. – Кебетливий ти. Ходімо ж та порадимося гуртом. Чумаки довго радилися й прийняли Сироватчину пораду (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)