Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
кебетливий —
кебе́тливий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
кебетливий —
див. розумний; умілий
Словник синонімів Вусика
кебетливий —
КЕБЕ́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Здібний, умілий; розумний. Дуже кебетлива дитина (Сл. Б. Грінченка); Діяв там однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського – кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); – А так, – погодився Драгожил.
Словник української мови у 20 томах
кебетливий —
ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал.
Словник синонімів української мови
кебетливий —
КЕБЕ́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Здібний, умілий; розумний. Дуже кебетлива дитина (Сл. Гр.); Діяв там однедавна й молодий учень польського музикотворця Міль-чевського — кебетливий киянин Микола Дилецький (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 551).
Словник української мови в 11 томах
кебетливий —
Кебе́тливий, -а, -е Способный, даровитый, талантливый. Дуже кебетлива дитина. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка