кебетливий
КЕБЕ́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Здібний, умілий; розумний.
Дуже кебетлива дитина (Сл. Гр.);
Діяв там однедавна й молодий учень польського музикотворця Міль-чевського — кебетливий киянин Микола Дилецький (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 551).
Словник української мови (СУМ-11)