1. Словник української мови в 11 томах

кебетливий

КЕБЕ́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Здібний, умілий; розумний.

Дуже кебетлива дитина (Сл. Гр.);

Діяв там однедавна й молодий учень польського музикотворця Міль-чевського — кебетливий киянин Микола Дилецький (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 551).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кебетливий — кебе́тливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. кебетливий — див. розумний; умілий Словник синонімів Вусика
  3. кебетливий — -а, -е, розм. Здібний, умілий; розумний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кебетливий — КЕБЕ́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Здібний, умілий; розумний. Дуже кебетлива дитина (Сл. Б. Грінченка); Діяв там однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського – кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); – А так, – погодився Драгожил. Словник української мови у 20 томах
  5. кебетливий — ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал. Словник синонімів української мови
  6. кебетливий — Кебе́тливий, -а, -е Способный, даровитый, талантливый. Дуже кебетлива дитина. Харьк. г. Словник української мови Грінченка