кейрин
КЕ́ЙРИН, у, ч., спорт.
Різновид велоперегонів на треку, в якому фінальному спринту передують кілька кіл з визначеною швидкістю.
Кейрин було започатковано в Японії в середині XX ст. як азартну гру (з наук.-попул. літ.);
Перегони з кейрину складаться з восьми кіл. Спочатку учасники їдуть за мотоциклістом, який розвиває швидкість до 45 км/год. і залишає трек за два з половиною кола до фінішу (із журн.);
Британець Крис Хой завоював своє шосте олімпійське золото, вигравши кейрин у Лондоні (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)