Словник української мови у 20 томах

кейрин

КЕ́ЙРИН, у, ч., спорт.

Різновид велоперегонів на треку, в якому фінальному спринту передують кілька кіл з визначеною швидкістю.

Кейрин було започатковано в Японії в середині XX ст. як азартну гру (з наук.-попул. літ.);

Перегони з кейрину складаться з восьми кіл. Спочатку учасники їдуть за мотоциклістом, який розвиває швидкість до 45 км/год. і залишає трек за два з половиною кола до фінішу (із журн.);

Британець Крис Хой завоював своє шосте олімпійське золото, вигравши кейрин у Лондоні (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)