келеп
КЕ́ЛЕП, а, ч., заст.
Старовинна ручна зброя, що має форму молота, насадженого на довгий держак.
Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський);
Тим часом вносять і турецькі гостинці: блискучий кінський наряд і келеп, саджений ізумрудами (П. Куліш);
Проти усіх – проти панів, проти царя Піднявся з свистом келеп бунтаря... (І. Багряний);
Ремісничі сотні простували через Соборний майдан.., озброєні самопалами, шаблями, келепами, списами (О. Ільченко);
* Образно. Потираючи руками скроні, в які гупали важкі келепи, султан вийшов через вузькі ґратчасті двері на Золоту Галерею (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)