келеп
КЕ́ЛЕП, а, ч. Старовинна ручна зброя, що має форму молота, насадженого на довгий держак.
Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (Котл., І, 1952, 258);
Ремісничі сотні простували через Соборний майдан.., озброєні самопалами, шаблями, келепами, списами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 380);
*У порівн. Наче хто келепом ударив Йосипа по голові… (Мирний, IV, 1955, 36).
Словник української мови (СУМ-11)