келоїд
КЕЛО́ЇД, у, ч., мед.
Пухлиноподібне розростання сполучної шкіри у вигляді рубця, яке утворюється на місці травми або з певних причин розвивається на неушкодженій поверхні шкіри.
Рубці перетворюються на келоїд частіше в тих частинах тіла, в яких шкіра піддається сильному натягу (з наук.-попул. літ.);
Келоїд формується протягом тривалого часу після загоєння рани (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)